Вам знайоме почуття, коли ви виставляєте щось робити, а він пручається? Звичайно, вас це дратує.
Чи часто вас відвідує така думка: «вже 10-ї вечора у нас ще домашня робота не зроблена!» А ви замислювалися про те, що відчуває дитина, коли її змушують щось робити?
У нього виникає відчуття, що він живе за сценарієм батьків. Причому чим старша дитина, тим більше вона чинитиме опір тому, що, по суті, шлях від народження до дорослого життя – це поступове відділення від батьків. Тобто бажання бути самостійним закладено в людині природою.
Що ж тоді не таке? Чому ця проблема така актуальна? Сьогодні ми розбиратимемо це питання, а також поговоримо про те:
Як допомогти дитині стати самостійніше і як батьки цьому заважають?
Потрібно давати можливість дитині самому вирішувати реальні завдання відповідно до віку. Ці завдання дає саме життя.
Насправді діти прагнуть самостійності. Причому, у будь-якому віці. Для того, щоб допомагати її розвитку, потрібно:
1. Ставити завдання ставити відповідно до віку та рівня «підготовки» дитини.
Насправді, найчастіше дитина сама попросить віддати відповідальність, але важливо це помітити і не намагатися всунути всю відповідальність відразу.
Дитина часто намагається забрати частину відповідальності, спробувати свої сили. А йому кажуть «але якщо ти такий молодець, то й…живи один / приготуй обід на всю сім’ю і т.д.» А він хотів лише хліб нарізати для всіх, або друзів запросити і сам організувати зустріч.
Якщо завдання відповідає навичкам дитини, тут виникає:
Страх, у мене не повчиться, мені потрібна мати. Дитина відмовляється від ідеї.
Ті, хто сміливіше пробують. Але якщо у них не виходить, то настає покарання і фраза, яка однаково неприємна і дітям, і дорослим Я Ж ТЕБЕ ГОВОРИВ!!!
Перше, що варто почати помічати, де дитина хоче забрати відповідальність, яку саме частину і заохочувати це.
2. Давати можливість зробити помилку зіткнутися з наслідками.
Причому не сварити, а просто обговорити їх, наслідки. Але це не так просто.
Уникати Я Ж ТЕБІ ГОВОРИВ, ЩО НЕ ВИЙДЕТЬСЯ, НЕ ЗМОЖЕШ і т.д. А по-доброму обговорити це питання. Звичайно, у вас виникає думка – Я його попередив… І прибрати її дуже нелегко.
Зараз дайте відповідь собі на запитання, чи можна шкодувати дитину, людину, якщо вона сама винна?
Адже виникає злість та роздратування, і хочеться не допомогти встати, ще болючіше вдарити, що «зрозумів» і «не повадно було», щоб «знав, як маму не слухати»
І виникає парадокс “я хочу, щоб ти виріс самостійним, відповідальним і тому слухайся мене”
Як батьки заважають навчитися робити помилки?
Помилка критична і карана, причому батьками.
Коли мати вирішує проблеми, то наслідки, по суті, і не настає. Точніше, наслідки такі мама сердиться і покарає.
Вирішуючи проблеми дитини з якими, вона може розібратися, лаючи її, ви стаєте буфером між ним та світом.
Формування прошарку у вигляді батька між зовнішнім світом і дитиною веде до того, що починає здаватися, що «Світ страшний і потрібен батько».
2. Виправлення помилки стає покаранням, а чи не реальним наслідком.
Приклад: Отримав 2ку.
Нормальний варіант: виправляй. Поговорити як допомогти виправити, запитати, чи потрібна допомога, чи треба контролювати, чи ти сам впораєшся.
Отримавши відповідь, Я САМ приготуйтеся не втручатися і дати можливість зробити і отримати наслідки йому самому. І це дуже непросто.
Чи не нормальний варіант: ну все! Тепер без комп’ютера!
Нелогічно, правда?
Тут варто зазначити, що багато батьків говорять, що «йому все одно на оцінки». Найчастіше це не так, байдужість часто є просто захисною реакцією.
Чому багато підлітків “нічого не хочуть”?
Причому тут цілі, самостійність та питання «чому він нічого не хоче?»
Для мене ці поняття дуже тісно пов’язані. Дитині, якій не дають бути самостійною, не дають можливості робити помилки і кажуть, що їй робити, немає сенсу ставити цілі. Бо й так уже за тебе вирішили.
Як ми вже обговорили на початку, приготуйтеся частину відповідальності поступово віддавати. Давати можливість робити помилку та отримувати наслідки.
Як цікаво розповісти дитині про цілі
Отже, ви вирішили, що віддаватимете відповідальність. Не просто, але треба. Переходимо до питання розмови про цілі. Адже без них аж ніяк.
Тут варто подумати, яких цілей хочеться досягти?
- Своїх, а не нав’язаних
- Для виконання яких є ресурси – знання, навички тощо.
- Коли можна отримати образний зв’язок виходить чи не виходить
- Відстежити результат
Цікавий приклад:
Дівчинка захотіла навчитися малювати аніме. Батьки зголосилися підтримати її захоплення та відправили її до художньої школи. До кінця року сім’я звернулася до психолога, із проблемою. Дівчинка хоче кинути художню школу, а мама переживає, що вона тепер у житті відмовлятиметься від своїх цілей.
При цьому вона продовжує малювати аніме.
Запитання: від чиєї мети хотіла відмовитися дівчинка? Звісно, не від своєї. Просто батьки не так її зрозуміли. Вона хотіла НАВЧИТИСЯ МАЛЮВАТИ АНІМЕ, А НЕ ОТРИМАТИ ХУД. ОСВІТА.
Навіщо це я? Насправді, щоб цікаво розповісти дитині про цілі, ви можете просто поділитися з ним цим прикладом, запитати його думку щодо цього.
Ви можете запитати, а чого хотів би досягти ти. Цікаво, що часто підлітки починають говорити не те, чого вони хочуть, а то ЧОГО ВІН НИХ ОЧІКУЮТЬ.
У цьому випадку, коли підліток транслює соціально схвалювані цілі, які як здати ЄДІ, вступити до ВНЗ, які його цілями не є, енергії на їхнє досягнення НІ. І ціль досягається на енергії батька. Тобто доводиться контролювати та змушувати.
Що ж робити?
Шукати мотивацію дитини чи створювати додаткову мотивацію, як заохочень, подарунків тощо. Це не найнадійніший спосіб, але допомогти може. Але все ж таки важливо робити акцент на те, щоб шукати мотивацію самої дитини.
Як допомогти йому зрозуміти, чого він хоче досягти і поставити перед собою реальні цілі
Тут простіше почати з реальності якщо дитина ставить далеку мету, результат якої не видно, наприклад, здати ЄДІ на 100 балів через 5 років, або нереальну купити через місяць новий комп’ютер за 150 000 самостійно, то ні енергії на неї не буде.
Насправді не так просто знайти те, що реально цікаво і хочеться дитині.
Що можна зробити зараз?
- Попросити написати дитині 5 своїх бажань.
- Подивитися, чи є вони цілями, чи це просто мрії (з метою ти головний герой і можеш впливати на результат). Пошуку цих відмінностей ми багато часу приділяємо на курсах, це дуже важливо.
- Розписати ці цілі по SMARТ і попросити дитину вибрати ту, що її надихає найбільше
- Запитати, чи потрібна допомога у досягненні цієї мети
- Чому важливо її доїтися і яку нагороду він хотів би отримати, коли досягне її
І діяти)
Ви можете зіткнутися з опором, небажанням ділитися з вами своїми бажаннями, фразами «у мене все добре», «не хочу» і т.д. Хороший варіант розпочати із себе. Тобто написати свої бажання і поділитися ними з дитиною.
Вчимося ставити перед собою реальні цілі
Ви знайомі з технікою SMARТ для встановлення цілей? Опишу її тут дуже хитко.
Ми приділяємо тому велику увагу на наших курсах з тайм менеджменту, постановці цілей, тому що навчитися ставити правильні цілі ключової навички.
Неправильно поставлена мета не буде виконатися!
Опис постановки цілей за SMART
- Подивіться на важливі бажання (ми їх писали вище, якщо потрібно доповнити список).
- Перевірте, що це мрії або цілі.
- Для виконання нашого завдання нам знадобляться саме цілі
- Виберіть 2 найважливіших і потрібних цілей для тебе зараз.
Спробуємо познайомитися з методом на прикладі простої мети «Я хочу собаку». Правильно поставлена мета має відповідати кільком параметрам.
Мета має бути:
До (S) Конкретна (Що? Подробиці, деталі). Який має бути собака? Більше чи маленька, з довжиною вовною чи без якого кольору? Тобто потрібно описати її максимально конкретно, зрозуміти, якою має бути САМЕ СОБАКА, ЯКУ ХОЧЕШ ТИ.
(M) Вимірювальна (Скільки? Гроші, штуки) Скільки саме собак ти хочеш? Точно одну, або 2-3.
Д (A Досяжна (Як? Яким Способом?) Ти хочеш, щоб пса тобі подарували, чи краще самому вибрати, чи можливо знайти на вулиці чи взяти у друзів?
Р (R) Реалістичний (Можливо Неможливо) Собака, який ти захотів і спосіб, яким плануєш її отримати, повинні бути реальні. Наприклад, якщо ти хочеш, щоб батьки купили тобі алабая (величезний сторожовий пес) у вашу маленьку однокімнатну квартиру в місті навряд чи це вийде. Також навряд, якщо вирішив, що тобі подарують цуценя, вартістю 2.000.000 гривень.
Про (T) Обмежена часом – Ти хочеш, щоб пес з’явився в тебе зараз, через рік, через 20 років?
Тут варто ще раз сказати, що не завжди дитина готова йти на такі розмови відразу, все залежить від вашого з ним контакту, настрою дитини. І часто буває таке, що інформація сприймається від тренера, педагога простіше ніж від батька.
Тому ми завжди раді підтримати вас та ваших дітей у розвиток уміння ставити цілі, розуміти їх, планувати процес досягнення. Це насправді важлива навичка, розвитку якої варто приділити час.
UA
RU