Казки на ніч для дітей

Вважають, що казки на ніч – чи не найважливіший ритуал для маленьких дітей. Адже саме вони вчать відрізняти добро від зла, прищеплюють вічні цінності та моральні норми. Проте психологи запевняють: у дитячих книгах можуть ховатися ідеї, які з погляду сучасного світу шкідливі

Щасливим весіллям закінчується чи не більшість дитячих казок. Попелюшка ти чи Білосніжка, Принцеса чи Спляча царівна – головне завдання твого життя полягає в тому, щоб вийти заміж за принца. Всі інші показники майбутнього чоловіка, за винятком царської крові, в розрахунок не беруться.

І не важливо навіть, якщо цей принц поводиться як чудовисько. А типова кінцівка «І жили вони довго і щасливо» лише посилює враження, що подружнє життя з принцом має бути безхмарним. Насправді навіть королівський шлюб не гарантує щастя – згадати хоча б цькування, яке британські таблоїди влаштували Меган Маркл і принцу Гаррі.

– Подібні сюжети можуть формувати у дітей інфантильне ставлення до шлюбу та сімейного життя, – вважає дитячий психолог Наталія Осипова. – Такі приклади зростають упевненість, що запорука успіху – це вибір правильного партнера, а подальша робота над стосунками не потрібна. Більше того, надалі це може перерости в комплекс жертви: ти сам винен у тому, що неправильно вибрав чоловіка, і мусиш нести за це відповідальність.

У яких казках зустрічається: «Попелюшка», «Білосніжка і сім гномів», «Казка про мертву царівну та сімох богатирів», «Червона квіточка», «Красуня і Чудовисько»

Бажане можна взяти силою чи хитрістю

У казках персонажі ніколи не знають відмови. Богатирі та царевичі одружуються з дівчатами, не питаючи їхньої згоди. Таке поняття, як чужа власність, у казках взагалі не фігурує: якщо герою треба, він може викрасти хоч коня, хоч царівну, хоч молодільні яблука. І невтішитися тому, хто стане на шляху!
Та й загалом у казках повно насильства та жорстокості. У Шарля Перро («Хлопчик-с-пальчик») дроворуб відводить своїх дітей у ліс, бо їх неможливо прогодувати. Мачуха Білосніжки з’їла серце свині, думаючи, що це серце падчерки. Російські народні казки не краще: пам’ятайте, як Лиса знущається з побитого через її інтриг Вовка, примовляючи: «Битий небитого щастить»… Навіть у Пушкіна в «Казці про золотого півника» сини царя Дадона вбивають один одного в суперечці за шамаханську царицю, а незабаром гине і сам цар, який не бажає віддавати фатальну красуню мудрецю…

У яких казках зустрічається: «Іван Царевич і Сірий вовк», «Молодильні яблука», «Лихо однооке».

Успіх без зусиль

Любов до халяви процвітає і в народних казках, і в сучасних – ні Емелі, ні Мусі-Цокотусі, ні навіть Буратіно та Дяді Федору не довелося заробляти на грубку, самовар та інші хотіли тяжкою працею. Адже завжди можна знайти гріш, скарб або на крайній край того, хто виконає всі твої бажання.

На жаль, це далеко від реальності.

– Щоб сформувати правильне сприйняття казок, обов’язково потрібно їх обговорювати з дитиною, – уточнює психолог. – Наприклад, щоб прищепити малюку правильне ставлення до праці та роботи та не виростити споживача, потрібно розставляти акценти. У казці, щоб стати багатим і щасливим, тобі має пощастити – треба зустріти чарівника, спіймати Золоту Рибку… А в житті досягати успіху та пошани доводиться власною працею.

У яких казках зустрічається: “За щучим велінням”, “Муха-Цокотуха”, “Троє з Простоквашино”, “Золотий ключик”.

Жертви отримають нагороду

Казки, запевняють психологи, можуть виховати в дитині і справжнісінький комплекс жертви. Не треба сперечатися з Морозком – кажи, що тобі тепло, навіть якщо ніс посинів від холоду. Якщо тебе ображають мачуха та зведені сестри – мовчи, посміхайся та роби свою роботу. Русалочка в казці Андерсена взагалі пожертвувала сім’єю, домом, голосом і власним хвостом заради принца – і тихо померла, коли він віддав перевагу іншій.

– У таких сюжетах лунають відлуння старого суспільного устрою, – вважає Наталія Осипова. – У патріархальному суспільстві діти мають беззастережно слухатися батьків, дорослі повинні підкорятися старійшинам, жінка – чоловікові. А сюжет про нагороду після випробувань – це заломлення в літературі ранньої християнської ідеї, що мученикам після смерті віддасться до раю. У світі все-таки прийнято виховувати у дитині особистість і вчити як думати про потреби оточуючих, а й обстоювати власні інтереси.

У яких казках зустрічається: «Морозко», «Русалочка», «Крошечка-Хаврошечка».

Замість виведення

І що тепер робити? Чи не читати казок зовсім?

Читати – і обов’язково! Просто треба обговорювати з дитиною прочитане. Порівнювати: як у житті, як у казці. Чарівні сюжети розвивають дітей, заспокоюють, допомагають заснути. Тому для читання саме перед сном краще наперед обрати спокійну казку. А якщо у дитини є улюблений герой, можна самим придумати про неї історію, правильну, на вашу думку. Заодно потренуєте фантазію.

Інша думка: Не бійтеся «чарівного чтива»

– Діти не сприймають казки так буквально, як дорослі. А дорослі через свою батьківську тривожність та відповідальність частіше загострюють увагу саме на лякаючих чи несучасних аспектах казок.

Насправді ті ж Попелюшка та Білосніжка можуть послужити і правильними рольовими моделями, що допомагають виховати в дитині господарськість та прищепити цінності сімейного життя. А приклади Ємелі та Івана-дурня вчать, що шанс на щастя та удачу є у кожного.

Ну, а страшні речі в казках для того й потрібні, щоб герої могли подолати труднощі та показати дитині, як боротися зі своїми власними страхами. Були експерименти, які показали: у дітей, яким читають вихолощені казки, фобії розвиваються навіть частіше.